Моя душа тобі не зрозуміла Але вона відкрита! Ось заглянь! Повір, лише тобі її відкрила Зізнаюсь чесно, без лишніх вагань! Ти знаєш, так легко з тобою Я хочу про все-все розказати Хочу поділитися своєю журбою І всю радість тобі віддати Бо ти мені здаєшся щирим За що безмежно ціную тебе Чи буде ще хтось таким милим Чи на правильну путь наведе? Я знаю, ти завжди врятуєш Завжди підкажеш як бути На обличчі посмішку малюєш Ні! Тебе мені вже не забути! Автор
Якби ж ти міг забрати весь той біль, що відчуваю у ночі. Якби ж ти тільки знав,як важко на душі. Як спогади її ятрать.. Якби ти знав як хочу я недумати, лягти й заснути. Та думки гризуть мій мозок І все ти,про тебе вони Ти у снах,у думках.. і перед очима образ твій Лиш твої очі шукаю у юрбі.. Та марні пошуки мої. Ти пішов і я втратила твої сліди. Лиш спогади і смс твої, і біль на згадку.. Якби ж ти тільки знав, як намагаюсь все забути, стираючи всі фото й номери. А в голові все ти і ти. Якби ж ти міг забрати весь той біль..
Ти приходиш до мене щоночі В ту хвилину як міцно я сплю Зазираеш в залакані очі І шипочеш 'не плач я люблю' Я слова твої чую душею І крізь сон усміхаюсь тобі Твої очі горять наді мною В невимовній широкій журбі Ти жагуче мене обнімаеш В тих обіймах я млію ві сні Поцілунками душу виймаеш Вириваеш ти серце мені Відкриваю заплакані очі Навкруги порожнеча німа В тишині таємничої ночі Мого щастя немає?Нема
О, як хочеться сказать тобі, Та й усьому світу донести Як серце плаче у журбі, Як з шляху цього хочеться зійти… Горда – ні! Смілива також ні! Та біль за усмішкою ховається в мені. Не звикли бути ми сумні, Хоч все горить в огні… Але від себе не сховатись, Не наказати серцю не щеміть, І сліз потік не просто зупинить… І хочеться всього зректись Забутись, відійти в прекрасний сон, Де щастя, радість навкруги, Немає ні зради, ні брехні. І здатись хочеться цьому в полон Та ж ні! І ще раз ні! Я шукаю сили у собі, Як закохані в весні, Щоб жить насправді – не в вісні… Ранком встану я, вдихну, А видихнути зможу як життя нове почну… Ти думаєш це сповідь? Ні! Це просто крик тривожної душі…
Чому життя таке болюче, Коли так хочеться тепла?, Коли здається що все маєш, А разом стим ніщо нема... Чому ми хочемо кохати?! Навіщо любимо,защо? Чому віддавше сердце,й душу, ми знов отримуєм ніщо???
