Повчання п’яте /п’ятниця/

1. Старайся з усього витягати собі повчання. Не бажай марнославно виказувати себе ні в слові, ні в ділі. Придбай помірність в їжі та словах твоїх, навіть у малому.
2. Хто буває поборюваним яким-небудь пристрасним помислом або журиться через нього і не сповідує його, той сам укріпляє його проти себе. Якщо ж стане боротися та чинити спротив помислу своєму і зробить протилежне йому, то пристрасть послаблюється і не має сил бороти його та приносити йому печаль. Людина повинна завжди молитися Богові й просити Його про допомогу.
3. Хто не зневажить всіх речей, слави та тілесного спокою, а разом з тим і самооправдання, той не може ні відсікти своїх побажань, ні визволитися від гніву і скорботи, ні заспокоїти ближнього.
4. Не вимагай любові від ближнього, бо той, хто потребує її, бентежиться, якщо її не зустріне, але краще ти сам покажи любов до ближнього, і заспокоїшся.
5. Хто зробить справу, угодну Богові, тому неодмінно трапиться спокуса. Те, що робиш заради Бога, не може бути твердим, якщо не буде випробувано спокусою.
6. Не нехтувати дару ближнього є діло смиренномудрості, і слід приймати його із вдячністю хоча б воно було малим та незначним.
7. Якщо мені зустрінеться якась справа, то мені приємніше вчинити за порадою ближнього, хоч би довелося зіпсувати цю справу за його порадою, ніж добре виконати справу, послідувавши за своєю волею. /Праведник/ не хоче, щоб справи виконувалися так, як він бажає, але як буде.
8. Не роби зла навіть і жартома. Не слід бажати визволитися від пристрасті для того, щоб уникнути скорботи, що походить від неї, але через досконалу ненависть до неї, як сказано: я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали. (Пс. 138, 22).
9. Неможливо комусь розгніватися на ближнього, якщо серце його спершу не вознесеться над ним. Дратівливість є жаром крові біля серця (Св. Василій Великий). Ознакою того, що хтось добровільно чинить пристрасть, служить його збентеження в той час, коли його звинувачують або виправляють в ній.
10. Жертва жива, свята і угодна Богу — це не виконувати більше волі плоті та помислів, але поступати за духом.
11. Всепалення словесне — це цілком Богу себе посвятити. Душа складається з трьох частин: пожадливої, дратівливої і розумної (Св. Григорій Ниський).
12. Нічого не слід любити більше від Бога і з усього бажаного нічому не віддавати перевагу над стремлінням до Бога. Розумна душа тоді діє за природою, коли пожадлива частина її бажає чесноти, дратівлива подвизається у ній, а розумна віддається спогляданню сотвореного (Преп. авва Євагрій).
13. Одне — ми самі, інше — наше, ще інше — те, що в нас. Ми — це розум, душа. Наше — це тіло, а у нас – майно та інші речі. Бо збереженням заповідей святі наближаються до Бога.
14. Хоч би хтось і не був увінчаний, але він повинен старатися бути недалеко від увінчаних (Св. Климент Олександрійський).
15. Насамперед моли Бога дати тобі увагу й розум, щоб ти міг знати, що то є воля Божа, що добре, що вгодне, що досконале (Рим. 12, 2), а також і силу бути готовим до всякого доброго діла.
16. Отож, коли повстануть на тебе противні помисли і почнуть притісняти тебе, ти повинен взивати до Бога: «Господи! Як Ти хочеш і як Ти знаєш, влаштуй цю справу».
17. Авва Пімен сказав, що вираз, що велить не турбуватися завтрашнім днем (Пор.: Мт. 6, 34), стосується людини, яка перебуває у спокусі. Чоловіколюбний і милосердий Бог, Який заборонив вітру і морю, і Який сотворив тишу велику (Мт. 8, 26), хай заборонить і твоїй спокусі, сину мій, і хай дасть тобі широту серця, щоб ти міг розуміти підступи ворожі.
18. Вся, що з тобою трапиться, прийми за благо (Пор.: Сир. 2,3). Примусь серце твоє вірити, що неодмінно сам ти подав привід до спокуси.
19. Як за тілами слідують тіні, так і за виконанням заповідей — спокуси (Преп. авва Антоній Великий).
20. Отож, покинь, сину мій, людські помисли та май надію на Бога, яка робить набагато більше від того, що ми припускаємо, і заспокоїть тебе надія на Бога. Хто ненавидить тих, що ображають його, той ненавидить лагідність, і хто втікає від тих, що ображають його, той втікає від спокою у Христі.
21. Не самі /перші християни/ роздавали /майно своє/, але через Апостолів; самі ж ставали вільними від турбот, маєтків та марнославства. Ти повинен бути вдячним тому, хто понесе твій тягар; щоб тільки сіяч зла не посіяв в тобі тієї думки, що той, хто прийняв твоє майно, повинен бути тобі вдячним. Бог хай влаштує для тебе корисне для спасіння душі.
22. Бажаючи заради Бога бути вільним від всього, залиш всі турботи. Бережи очі свої та не харчуйся досита. Без труду і сокрушення сердечного ніхто не може визволитися від пристрастей і догодити Богу.
23. Коли людина спокушається своєю похіттю можна довідатися з того, що вона не дбає про себе і дозволяє серцю своєму розмірковувати про зроблене нею раніше.
24. Твереза й розсудлива людина, що бажає спастися, коли бачить, від чого терпить шкоду, ретельно береже себе від злих спогадів, не захоплюється пристрасними думками, віддаляється від зустрічі та бесіди з тими, до яких відчуває потяг, та від усякого приводу до гріха, боячись, щоб самій не запалити в собі вогню.
25. Якщо є потреба до неї /особи, що притягує тебе/ у справі, то краще залишити справу, щоб не загинула душа.
26. Зневажай пристрасті, щоб вони не зневажили тебе й насилу не зробили тобі зла. Не суди, не зневажай і не спокушай нікого. Не приписуй нікому того, чого не знаєш про ньому достовірно, бо це загибель душевна. До себе прислухайся і очікуй смерті, що наближається.
27. Побажай бути прославленим зі святими в невимовній славі, а не бути з засоромленими демонами в невимовних муках. Плач обмиває кожного від гріхів; але людина досягає плачу трудом, за посередництвом глибокого повчання в Писанні, терпіння, роздумів про Страшний Суд і сором вічний. Навчи себе не поводитися з іншими вільно, і ти спасешся.
28. Не показуй скарбів твоїх вавилонянам. Біси бачачи це /відповідь, написану тобі/, роздратуються на тебе і будуть тебе бороти марнославством, а простих слухачів спокушати, і ти понесеш осуд і за одне, і за друге. Все, що б не робив доброго, старайся приховувати.
29. Якщо ж брат цей через невідання сам заговорить з тобою або знову сяде біля тебе, то майстерно ухилися від нього, втім, не зразу, але благопристойно. Не будь дитям розумом, але злобою будь немовлям (Пор.: 1 Кор. 14, 20), розумом ж, брате, будь досконалий. Чувай над собою, як тобі зустріти Бога.
30. Подвизайся проти помислів, щоб не впасти в недбальство і марнославство, не робити нічого за своєю волею та не приймати помислів та самооправдання, що виникають в тобі. Придбай твердість, і вона віддалить від тебе свободу в поводженні з ближніми, причину всіх зол в людині.
31. Залиш /всі зовнішні/ клопоти, і тоді будеш вільно служити Богу. Стань мертвим для всякої людини, ось в цьому й полягає мандрівництво. Вважай себе за ніщо, і думка твоя не буде бентежитися. Не думай, що ти зробив щось добре, і нагорода твоя збережеться цілою.
32. Не всі, хто живуть в монастирях, — монахи, але той монах, хто виконує діло монаше. Докоряй собі у всьому і поклади неміч твою перед Богом.
33. Якщо хочеш позбутися сороміцьких пристрастей, не поводься ні з ким вільно, особливо ж з тими, до кого серце твоє схиляється за похіттю пристрасті; через це звільнишся від марнославства; бо до марнославства примішується догоджання людям, до догоджання людям — вільна поведінка, а вільна поведінка є матір’ю всіх пристрастей.