| Повчання друге /вівторок/1. Хто переборов гнів, той переборов демонів, а хто перемагається цією пристрастю, той дуже далекий від монашого життя. 2. Одне злопам’ятність, інше гнів, ще інше дратівливість і ще інше зніяковілість. 3. Збентеження ж є тим самим рухом і збуренням помислів, яке піднімає і дратує серце. 4. Роздратування ж є мстиве повстання на того, хто засмутив, яке перетворюється в зухвалість. 5. Злоба, що живиться помислами, роздратовує серце, а яка вбивається молитвою і надією, сокрушає його (Преп. Марко подвижник). 6. Дратівливість є жаром крові біля серця (Св. Василій Великий). 7. Завжди відсікайте пристрасті, поки вони ще молоді, перш, ніж вони закоріняться і укріпляться в вас та стануть пригнічувати вас, бо тоді доведеться багато постраждати від них; тому що одна справа вирвати малу билинку, а інша викорінювати велике дерево. 8. Кожен повинен радіти заспокоєнню брата свого і все зробити, щоб ушанувати його. 9. Боже, поможи братові моєму і мені за молитвами його. Таким чином людина і молиться за брата свого, а це є знаком співчуття й любові; і смиряється, просячи собі допомоги за молитвами його. 10. Той, хто молиться за ворога буде не злопам’ятним. 11. У всякій справі можна придбати навик і до доброго, і до злого. 12. Три види брехні: один бреше думкою, другий бреше словом, а третій бреше самим життям своїм. 13. Брехати думкою — означає підозрівати, припускати, помічати щось за ближніми. А від цього походять цікавість, злослів’я, підслуховування, ворожнеча і осуд. 14. Говорити: я вірю своїм здогадам для виправлення себе, і з цієї метою підслуховувати і вивідувати, є самооправданням, що навіюється дияволом, який бажає чинити нам підступи. 15. Ніколи не вір своїм здогадам, бо криве правило і пряме робить кривим. Думки людські неправдиві та шкодять тому, хто покладається на них (Преп. авва Йоан). 16. І так з тих пір, коли помисел говорив мені про сонце, що це сонце, або про пітьму, що це пітьма, я не вірив йому, бо нема нічого важчого, ніж вірити своїм думкам. 17. Якщо ж через гріховність нашу засіваються в нас лукаві помисли, то зразу ж треба повертати їх на добрі, і вони не пошкодять нам. 18. Словом людина бреше або для того, щоб не докорити собі та не смиритися, або для того, щоб виконати бажання своє, або заради придбання, і не перестає робити виверти та хитрощі в словах до тих пір, поки не виконає бажання свого. 19. Хто хоче через необхідність змінити слово, то він повинен робити це не часто, але хіба що у винятковому випадку, один раз на багато років, коли бачить велику необхідність, і це нехай робить зі страхом та трепетом, показуючи Богові і бажання своє, і необхідність, і тоді він буде прощений, але шкоду він все-таки зазнає. 20. Життям бреше той, хто, будучи блудником, прикидається стриманим; або, будучи корисливим, говорить про милостині та хвалить милосердя; або, будучи гордовитим, дивується смиренномудрістю. 21. Осуджувати себе є ділом смирення, а щадити ближнього є ділом милосердя. Жодна злоба, жодна єресь, ані сам диявол не може нікого спокусити /інакше/, як тільки під видом чесноти. Апостол каже, що сам диявол вдає з себе ангела світла. Нічого, отже, надзвичайного в тому, коли і його слуги вдають із себе слуг праведності.(2 Кор. 11, 14-15). 22. Якщо хтось спочатку примушує себе, то продовжуючи подвизатися, він помалу починає мати успіх і потім спокійно звершує чесноти; бо Бог, бачачи що він примушує себе, подає йому допомогу. 23. «Дай кров і прийми Дух», значить: подвизайся, і отримаєш навик в чесноті. 24. Ходіть шляхом царським і рахуйте ниви /версти/ (Преп. авва Веніамин). 25. Правий серцем той, хто не ухиляється ні у надмір, ні в недостачу, але скеровується тільки до середини чесноти (Св. Василій Великий). 26. Мужність знаходиться між страхом і наглістю; смиренномудрість поміж гордістю і догоджанням людям; благоговіння посередині між соромом і безсоромністю. 27. Кожен нехай розглядає свій стан, щоб знати, де він знаходиться. 28. Три устрої душі в людині: вона або діє за пристрастю, або чинить спротив їй, або викорінює її. 29. Діє за пристрастю той, хто виконує її. 30. Чинить спротив їй той, хто і не діє за нею, і не відсікає її, але, любомудрствуючи, ніби обминає пристрасть, все ж таки має її в собі. 31. А викорінює пристрасть той, хто подвизається і робить протилежне пристрасті. 32. Кожен, хто молиться Богові: «Господи, дай мені смирення», повинен знати, що просить Бога, щоб він послав йому когось, хто зневажить його. 33. Дехто не тільки радіє, коли його зневажають, і вважає винним самого себе, але й шкодує через зніяковілість того, хто зневажив його. Бог хай влаштує нас в такий устрій.
| |